|
Будьмо обережні з вогнем! Торік під час збирання врожаю та заготівлі грубих кормів на Київщині виникло 43 пожежі, внаслідок яких згоріло 30,5 га хліба на корені, близько 3 тис. тонн грубих кормів. Великі пожежі сталися в місцях зберігання врожаю на елеваторах. Кожен працівник агропромислового комплексу – від власника (керівника) господарства до селянина, який працює в полі – мусить знати вимоги пожежної безпеки та дотримуватись їх. Для цього всі трактористи, комбайнери, їхні помічники та інші особи, залучені до збирання врожаю, повинні пройти протипожежний інструктаж. Ще до початку жнив усю зернозбиральну техніку, агрегати й автомобілі слід відремонтувати, оснастити справними іскрогасниками та обладнати первинними засобами пожежогасіння, а корпуси комбайнів – заземлювальними металевими ланцюгами. Забороняється сіяти колоскові культури на смугах відчуження шосейних доріг. А копиці скошеної на цих смугах трави необхідно розташовувати на відстані щонайменше 30 м від хлібних масивів. Перед дозріванням зернових (у період воскової стиглості) хлібні поля в місцях прилягання їх до лісових та торф'яних масивів, автомобільних шляхів мають бути обкошені (із прибиранням скошеного) та оборані смугою не менше 4 м завширшки. Безпосередньо під час збирання врожаю на хлібних масивах напоготові необхідно мати трактор із плугом, пожежну або пристосовану для гасіння пожеж техніку. Тільки за умови дотримання цих вимог пожежної безпеки наші хлібороби матимуть гарантію збереження вирощеного хліба. Під час збирання врожаю забороняється спалювання стерні та післяжнивних залишків, розведення багать на полях, зокрема й на тих, де жнива завершилися. Відповідно до ст. 771 КУпАП, випалювання стерні, лугів, пасовищ, ділянок зі степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць, опалого листя в парках, інших зелених насадженнях, та газонів у населених пунктах без дозволу органів Державного контролю у сфері охорони навколишнього середовища або з порушенням умов такого дозволу тягне за собою адміністративну відповідальність. Будьмо обережні з вогнем! Олександр ГОЛОВАЧ, начальник Іванківського РС ГУ ДСНС України у Київській області, майор служби цивільного захисту. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
11 липня 2014
|
ЗАРАДИ ПОВНОЦІННОГО ЖІНОЧОГО ЩАСТЯ... В одному з попередніх випусків “Берізки” йшла мова на цю тему. Ось кілька порад професійних психологів, що можуть допомогти багатьом жінкам створити по-справжньому щасливу сім’ю. Намагайтесь завжди знаходити час на себе. Інколи корисно забути про важливі наради і те, що у чоловіка не попрасована сорочка – займіться собою, відпочиньте, відвідайте салон краси. Не припиняйте свій розвиток. Ерудованою і цікавою жінкою можна бути завжди. Можете відвідувати театри, сучасні виставки, займатися спортом. Саморозвиток завжди стояв на щабель вище за вимушене навчання. Будьте поблажливі до всіх членів своєї сім’ї: як постійна відсутність, так і надокучливість можуть викликати образу і незадоволення вами. Знаходьте час на всіх. Для жінки дуже важливо доглядати за собою. Не лінуйтеся це робити в перервах між засіданнями чи у час, коли діти в школі. Пам’ятайте, гіперопіка так само шкодить, як і відсутність опіки взагалі. Проте члени вашої сім’ї не в джунглях, тому курс самовиживання з вашою постійною відсутністю їм ні до чого. Але... Психологи не закликають всіх жінок залишити роботу чи, навпаки, позбавити своєї турботи всіх членів сім’ї заради їхньої самостійності. Більшість щасливих представниць поєднують у своєму житті і успішну кар’єру, і чудову родину. Головне – захотіти цього. Зробіть і ви свій вибір на користь повноцінного жіночого щастя. |
11 липня 2014
|
А КОМБАЙНИ – В ДОРОЗІ З КРИМУ... На полях і луках району тривають сільськогосподарські роботи. Хоч і значно нижчими темпами та в менших обсягах, як у минулі роки. Трудівники п’яти агроформувань, які утримують худобу, займаються кормозаготівлею. За даними управління АПР РДА, на кінець минулого тижня три господарства – ТОВ «Компанія Агровей» (Мусійки), СГВК «Промінь» (Сидоровичі) та ТОВ «Макарівське» заготовили більше 253 тонн сіна. Крім них, є ще ВРХ в Жміївці та Кропивні, де не сьогоднізавтра також запрацюють на луках сінокосарки (там ще ладнають техніку та шукають пальне). Різнотрав’я цього року вродило на славу. І далі цьому сприяє погода. Тому господарники й не хвилюються: мовляв, іще встигнуть. Адже всього на фермах господарств району залишилося 716 голів ВРХ, з них 292 корови. Це – менше проти минулого року на 208 голів ВРХ та на 128 корів (повністю позбулися поголів’я Горностайпільський СГВК «Мрія» та Дитятківський СГВК імені Мічуріна). На підході вже й зернові жнива. Як розповів начальник управління агропромислового розвитку РДА А.А. Циганок, цьогорічні посіви на всіх 9296 гектарах (це – загальна посівна площа) в доброму стані. З них озимина достигає на 2601 га, ярі зернові культури – на 2278 га, соняшник – на 2058 га, кукурудза – на 1203 га, соя – на 963 га, озимий ріпак – на 882 га, гарбузи на насіння – на 509 га. Передбачається задіяти для збирання врожаю на полях району не менше 29 комбайнів. Це, в основному, техніка інвесторів, яку в останні роки застосовують в більшості господарств району. Перші агрегати, якими збиратимуть ріпак (цією культурою зазвичай починають на наших полях сезон жнив), саме зараз перебувають в дорозі: з Криму (де вони зимували) – до нас на Полісся. Зі своєї старенької техніки у деяких агроформуваннях буде використано лише кілька комбайнів. І вони вже готові до виходу в поле. Крім цього, в господарствах вирішують різні організаційні питання та запасаються пальним. Планують почати жнивну кампанію не раніше 20 липня. Тетяна РЯБОКЛЯЧ. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
11 липня 2014
|
«КВІТИ ЛЮБЛЮ ВСІ». 25 РОКІВ ПО ТОМУ... Вперше з Катериною Долговою я познайомилась ще в 1989му, коли Іванків святкував своє 400ліття. Тоді в селищній раді її назвали кращою господинею з вулиці Кибенка. І було за що. Жінка, закохана у квіти, облагородила ними не тільки власне подвір’я, а й влаштувала веселкові клумби поза ним. Більше того, у заростях верболозу, що поросли на березі річечки Жорнівки (другий бік вулиці), любителька прекрасного теж вкрапила шматочки барвистого килима. Можна тільки уявити, скільки часу, зусиль, праці, душі вона вкладала в свої квіткові мережива! Тим більше, що 25 років тому не існувало нинішніх можливостей купувати чи урізноманітнити квітковий асортимент. Проте поіншому жінка не могла: квіти любила всі без винятку – від малесенького чорнобривця до розкішної троянди. Вони були для неї живими істотами, від яких брала енергію, натхнення робити світ кращим, зрештою, віддушиною від постійної буденної біганини... По тому час від часу я перетиналась з Катериною Антонівною в Іванкові (попрацювавши певний час лаборантом у райцентрівській середній школі №1, вона зайнялась торгівлею). Але та невеличка замальовка “Квіти люблю всі...” зовсім забулась за плином років, подій та інших героїв. І ось нещодавно, у ході пошуку аматорів садів, городів та квіток для “городньої” сторінки мені порадили завітати на вулицю Кибенка: “Там живе жінка, в якої все подвір’я і біля нього у квітах з ранньої весни до пізньої осені... Йдеш і очей відірвати не можна...” Нині на Кибенка всі будинки – один кращий іншого. Та й квіти – більше чи менше – практично біля кожного. Але на одну оселю важко не звернути увагу: вже здалеку в очі впадає висока веранда, з усіх сторін обвішана кашпо з вазонами, а ніжні квіткові аромати прагнуть заповнити всю вулицю. Ближче стали помітні огороджені сіткою клумби понад дорогою, а на самому подвір’ї – буяння різноманітних квіткових форм і кольорів. А ось і сама господиня: знайомитись, як виявилось, не потрібно. Гостям зраділа, бо про свої квіточки може говорити годинами. Як би не складались життєві обставини, як би не підводило здоров’я (літа біжать за небокрай – не те що доньки, а й внучки вже дорослі), вона знаходить час, аби не переводилась на її обійсті вся та жива краса, що радує її рідних та сусідів, випадкових перехожих та тих, кому вона від щедрої душі роздає кущики, цибулинки, живцічеренки, розсаду. А от різати живі квіти – не любить. – Так вони швидко в’януть і засихають, – зауважує Катерина Антонівна. – А живими ще довго радуватимуть людей. Для них же і саджу, щоб милувалися і думали про красу. Моя знайома каже: “Ти й з поліна можеш щось виростити...” А я ж не роблю нічого особливого – просто люблю квіти... Жінку дуже обурюють ті люди, які не шкодують чужої праці й іншим не дають помилуватись її результатами: на клумбі, що понад огорожею, буває, виламують і зривають найкращі суцвіття, а то й цілими кущами викопують їх та виривають. При цьому Катерина Антонівна ладна всіх наділити квітами, щоб самі їх вирощували, а на чуже не зазіхали... Обурює господиню й споживацьке ставлення тих іванківців, хто приходить брати воду до кринички, яку ще в 2005му облаштували біля Жорнівки жителі вулиці Кибенка. – Води не жаль, – пояснює Катерина Антонівна. – Але чому за собою не прибрати сміття? Для чого виривати папоротник та горішник, які там ростуть не для відмахування комарів, а для затишку й краси?! Зовсім недавно її чоловік Анатолій Долгов, не чекаючи допомоги, відремонтував через Жорнівку місточок, аби людям було безпечно й зручно ходити до кринички. А жінка планує – для довершеності природної картини – знову насадити там якісь декоративні рослини. Якщо назвати всі квіти, які буяють, як мінімум, сім місяців на рік на клумбах Катерини Долгової, то це буде схоже на сухий перелік у спеціалізованому журналі. Мало що скажуть читачам і назви сортів, які, до того ж, квітникарка запам’ятовує неохоче. В неї інші – більш душевні й фантазійні – підходи до красивої, але нелегкої й копіткої справи – вирощування квітів. З одного боку, їх має бути багато й різних, але з іншого – вистачати місця кожній для сонця, росту й цвітіння. І ще один її секрет – кольори. Наприклад, троянди повинні бути не просто червоного кольору, а – рожевого, малинового, багряного, пурпурового, гранатового, темновишневого; не просто жовтого, а – лимонного, сонячного, шафранового, помаранчевого, абрикосового, пісочного; не просто білого, а молочного, кремового, перлинного... А ще ж є різнобарвні тюльпани, лілії, іриси, жоржини, айстри, хризантеми... Все це створює оті квіткові мережива, яким може позаздрити і художник. Хто прагне їх хоч раз побачити – якщо не “вживу”, то на кольорових зображеннях – може зайти на сторінку Катерини Долгової (Опанасенко) в “Однокласниках”: там викладено більше двох тисяч знімків квітів, які виростила жінка власними руками. Ольга РОЗУМЕНКО. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
11 липня 2014
|
РАДГОСПІВЦІ ВІДЗНАЧИЛИ П’ЯТИЙ ДЕНЬ СЕЛА Так історично склалося, що кілька відокремлених від центру Мусійок вулиць вважаються окремим селом. Відколи себе пам’ятаю, називали його просто Радгоспом. Воно має свою історію, своїх працьовитих людей, а ще – славних вихідців, завдяки турботі яких село відроджується, незважаючи на кризові часи. Саме таким є наш земляк Броніслав Адамович Андрієвський. Тепер він живе в Переяславі-Хмельницькому, пенсіонер, але займається громадською роботою як голова Київського обласного Товариства «Поліське земляцтво». З його ініціативи п’ять років тому радгоспівці започатували відзначення Днів села щороку на початку червня. І хоч масового гуляння цього разу не влаштовували, до сільського клубу, який з початку 2014-го офіційно відновив свою діяльність, в одну з неділь зійшлося чималенько людей. Приїхали гості з райцентру, інших сіл, а також Б.А. Андрієвський та Мусійківський сільський голова В.А. Рєзанова. Вони разом з активістами села поклали квіти до пам’ятника загиблим у роки Великої Вітчизняної війни, а потім зайшли до клубу. Там його завідуюча Ольга Володимирівна Гоменюк провела екскурсію в новоствореній музейній кімнаті, а ветеран праці, «душа і народна пам’ять громади» (так односельці називають Раїсу Михайлівну Гриневич) розповіла про цінні експонати, які виділили для музею місцеві жителі. Броніслав Адамович подарував для нього кілька своїх книжечок (про історію Радгоспу, Мусійківської школи, про музей «Чорнобиль» в Києві) та альбом для фотографій. Усі разом обговорювали проблеми села. А це – “замороження” газифікації вулиць, якої ми чекаємо вже багато років, подальший ремонт приміщення клубу, впорядкування навколишньої території, дослідження рослинності і створення так званого природного міні-заповідника, розчищення канав, облаштування місць відпочинку тощо. Ольга ГАРКУША. с. Мусійки (Радгосп). Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
24 червня 2014
|
| Закрити |
